33028, м. Рівне, вул. Замкова, 22А, тел./факс: (0362) 22-42-80, e-mail: rivnejust@mail.rv.ua
Графік роботи: пн-чт з 9:00 до 18:00, пт з 9:00 до 16:45,сб, нд - вихідні дні. Обідня перерва з 13:00 до 13:45

   Гуртожиток, у його попередньому задумі, був призначений для тимчасового, сукупного проживання учнів, студентів, працівників підприємств, як тимчасових, так і постійних «молодих спеціалістів», за направленнями навчальних закладів. З розвалом Радянського Союзу, мешканці у гуртожитках залишились надовго, тому статус «молодіжних» існує лише формально.

      Правовий статус гуртожитків визначено чинним на сьогоднішній день Житловим кодексом Української РСР (далі - ЖК), прийнятим 30 червня 1983 року (із змінами).

      Згідно ст. 127 ЖК, гуртожитки можуть використовуватися для  проживання  робітників,  службовців, студентів, учнів, а також   інших   громадян  у  період  роботи або  навчання. Для тимчасового проживання осіб, які відбували  покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний  строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких  тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення 
немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку   із  захворюванням   на   туберкульоз,  використовуються спеціальні   гуртожитки.   Під   гуртожитки  надаються  спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
    Жилі будинки  реєструються  як   гуртожитки   у   виконавчому комітеті   районної,  міської,  районної  в  місті  Ради  народних депутатів.
    Жила площа  в  гуртожитку  надається  за  спільним   рішенням адміністрації   підприємства,   установи,  організації  чи  органу кооперативної або іншої громадської  організації  та  відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
    Жила   площа   у   спеціальних  гуртожитках  для  тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення  волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов  або  жила  площа  яких  тимчасово заселена чи яким повернути колишнє  жиле  приміщення  немає  можливості,  а  також  осіб, які 
потребують   медичної  допомоги  у  зв'язку  із  захворюванням  на туберкульоз,  надається  в  порядку,  що визначається відповідними органами місцевого самоврядування.
    На підставі  рішення  про  надання  жилої  площі в гуртожитку адміністрація   підприємства,    установи,    організації    видає громадянинові  спеціальний  ордер,  який  є  єдиною  підставою для вселення на надану жилу площу. 
     Порядок  надання  жилої площі в гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками та їх утримання визначені Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради міністрів Української РСР від 3 червня 1986  N 208.
     Відповідно до Примірного положення  гуртожитки підрозділяються на два види: для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному  користуванні  кількох  осіб,  які  не  перебувають  у сімейних стосунках); для проживання  сімей  (жилі  приміщення,  що  складаються  з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей).
     У гуртожитках,  призначених для проживання одиноких громадян, при  необхідності,  з  дозволу  виконавчого   комітету   районної, міської,  районної  в  місті  Ради  народних депутатів можуть бути виділені приміщення для проживання сімей.  Ці  приміщення  повинні розташовуватися в окремих під'їздах (секціях) жилого будинку.
     Жилі будинки  реєструються  як  гуртожитки  у  виконавчому комітеті   районної,  міської,  районної  в  місті  Ради  народних депутатів.
     У  гуртожитках повинні забезпечуватися необхідні умови для проживання,  занять,  відпочинку  і  проведення  політико-виховної роботи серед мешканців.
     Заселення гуртожитків провадиться після  створення  в  них необхідних  житлово-побутових  умов  для  проживання  й  одержання дозволу санітарно-епідеміологічної станції.
     Внутрішній   розпорядок   у   гуртожитках   встановлюється правилами, затверджуваними адміністрацією підприємства,  установи, організації  за  погодженням з профспілковим комітетом і комітетом комсомолу.

    Зважаючи на дату прийняття цих законодавчих та нормативно-правових актів, а також на ті суспільно-політичні обставини, за яких вони були прийняті, в більшості випадків вони не відповідають вимогам сьогодення. Зі зміною суспільно-політичного ладу в Україні гуртожитки для багатьох українців стали постійним місцем проживання, без надії на одержання іншого житла. Керівники багатьох підприємств гуртожитки дуже часто перепродають, а мешканців намагаються виселяти, попередньо позбавляючи комунальних послуг, що призводить до масових протестних акцій. Саме тому актуальним стало питання захисту прав мешканців гуртожитків, для яких вони є постійним і єдиним місцем проживання.

   З метою врегулювання правових,  майнових,  економічних,  соціальних, організаційних питань щодо забезпечення реалізації конституційного 
права на житло громадян,  які тривалий час на  законних  підставах проживають  у  гуртожитках,  призначених  для  проживання одиноких
громадян або для проживання сімей, та на виконання Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків» від 24 листопада 2008 року № 1073/2008 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (далі - Закон).

     До законодавчого врегулювання питання щодо механізму  реалізації  права  мешканців  гуртожитків на приватизацію займаного ними у гуртожитках житла примусове  виселення  мешканців  з гуртожитків  є неможливим.    

   Сфера дії Закону  поширюється  на  громадян,  які  на законних   підставах   тривалий   час   (не   менше  п'яти  років) зареєстровані та фактично проживають  у  гуртожитках,  призначених для  проживання одиноких громадян або для проживання сімей,  та не мають іншого власного житла. 
    Цей Закон  не  поширюється  на  громадян,  які  проживають  у гуртожитках,  призначених  для  тимчасового проживання у зв'язку з навчанням,  перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв'язку з роботою (службою) за контрактом; осіб, які мешкають  у  гуртожитку  без  законних  підстав   (без   офіційної 
реєстрації   місця   проживання);   громадян,   які  проживають  у спеціальних гуртожитках,  призначених для  тимчасового  проживання осіб,   які   відбували   покарання  у  виді  обмеження  волі  або позбавлення волі і потребують поліпшення житлових умов,  або  жила площа   яких   тимчасово  заселена,  або  повернути  колишнє  жиле приміщення  яким   немає   можливості;   на   військовослужбовців, працівників Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України,  які проживають у  гуртожитках;  а  також  на  осіб,  які потребують   медичної  допомоги  у  зв'язку  із  захворюванням  на туберкульоз;  на осіб,  які проживають  у  гуртожитках,  що  мають статус соціальних на момент набрання чинності цим Законом.
     Сфера дії  Закону  поширюється  на  гуртожитки,  які є об'єктами права державної чи комунальної власності, та гуртожитки, які перебувають у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом незалежно  від  форми  власності,  крім  гуртожитків,  що знаходяться на балансі військових  частин,  закладів,  установ  та організацій  Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України. 
     Цей Закон  не  поширюється  на  гуртожитки,  що  на  законних підставах знаходяться у приватній власності,  у тому числі ті,  що передані  територіальним  громадам   у  постійне   чи   тимчасове користування. 
      Напрямами забезпечення реалізації права на житло мешканців гуртожитків є приватизація житла у гуртожитку (у випадках,  передбачених Законом),  або отримання соціального житла (відповідно до Закону та Закону   України  "Про  житловий  фонд  соціального  призначення"), або самостійне (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім'ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України). 
     Забезпечення реалізації  конституційного  права  на  житло мешканців  гуртожитків,  на  яких  поширюється  дія  цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів: 
     1) всі гуртожитки,  на  які  поширюється  дія Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад у визначений Законом строк; 
     2) передача гуртожитків  у  власність  територіальних  громад відповідно до Закону має бути здійснена протягом трьох років з дня його прийняття; 
     3) передача гуртожитків згідно із  Законом  у  власність територіальних   громад   здійснюється   відповідно   до  порядку, передбаченого  Законом  України  "Про  передачу   об'єктів   права державної та  комунальної  власності"  та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів,  з урахуванням особливостей Закону; 
     4) гуртожитки,  які  не є об'єктами права державної власності та на законних підставах включені до статутних фондів підприємств, утворених   у   процесі  приватизації  чи корпоратизації,  можуть передаватися  у  власність  територіальних  громад  на  договірній 
основі   згідно  з  чинним  законодавством  виходячи  з  юридичних повноважень   та   фінансових   можливостей   органів    місцевого самоврядування;
     5) рішення  про передачу гуртожитків,  на які поширюється дія Закону,  у власність територіальних  громад  приймає  орган, уповноважений  управляти  державним  майном,  інший  орган,  якому передано в користування державне майно, або суд; 
     6) держава  виділяє  місцевим  бюджетам  кошти   на   заходи, пов'язані  з  прийняттям  у  комунальну  власність гуртожитків (їх цілісних майнових комплексів),  а саме: на виготовлення необхідної технічної документації,  проведення капітального ремонту тощо,  за заявками місцевих рад,  в обсягах  та  порядку,  які  визначаються законом  про  Державний  бюджет  України на відповідний фінансовий рік; 
     7) одночасно з приватизацією жилих приміщень  у  гуртожитках, на  які поширюється дія Закону,  приватизується і відповідна частина допоміжних приміщень у таких гуртожитках. 
     Не можуть  бути  приватизовані   у   гуртожитках   приміщення загального   користування,   а  також  вбудовані,  прибудовані  та надбудовані приміщення, що використовуються для експлуатації таких гуртожитків; 
     8) земельні ділянки,  необхідні для утримання та експлуатації гуртожитків,  на які поширюється дія Закону,  не  підлягають приватизації   чи  продажу  у  зв'язку  з  приватизацією  жилих  і допоміжних приміщень у них,  а залишаються у власності відповідної територіальної  громади  (або передаються їй у власність) згідно з 
чинним законодавством;
     9) утримання приватизованих жилих  приміщень  у  гуртожитках, гуртожитків   та   прибудинкових   територій  незалежно  від  форм власності,  на які поширюється дія  Закону,  здійснюється  за рахунок  коштів  їх  власників  згідно  з  Правилами  користування приміщеннями  житлових  будинків та гуртожитків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572 «Про механізм впровадження Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (із змінами); 
     10) власники  жилих  приміщень  у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у цьому ж гуртожитку,  а також співвласниками технічного обладнання,  елементів зовнішнього благоустрою будинку, в якому розташований гуртожиток. 
     Допоміжні приміщення  (кладовки,  сараї,  колясочні  тощо)  у гуртожитках  передаються  у спільну неподільну власність власникам квартир безоплатно і окремо приватизації не підлягають. 
     Власники жилих  приміщень  у   гуртожитку   та   співвласники допоміжних  приміщень  у  гуртожитку  зобов'язані  брати  участь у загальних  витратах,  пов'язаних   з   утриманням   гуртожитку   і прибудинкової   території  відповідно  до  своєї  частки  у  майні гуртожитку. 
     Наймачі є  користувачами  допоміжних  приміщень  у  цьому   ж гуртожитку,   а  також  співкористувачами  технічного  обладнання, елементів зовнішнього благоустрою будинку,  в  якому  розташований гуртожиток. 
     Допоміжні приміщення  (кладовки,  сараї,  колясочні  тощо)  у гуртожитках передаються у спільне неподільне користування наймачам 
жилої  площі  у  гуртожитках  безоплатно  і окремого оформлення не потребують.
     Наймачі жилих   приміщень   у   гуртожитку   та   співнаймачі допоміжних  приміщень  у  гуртожитку  зобов'язані  брати  участь у загальних  витратах,  пов'язаних   з   утриманням   гуртожитку   і прибудинкової  території  відповідно до договору про найом житла у гуртожитку; 
     11) Для забезпечення ефективного використання  приватизованих жилих    приміщень,   допоміжних   приміщень,   місць   загального користування та управління ними власники цих  приміщень  створюють об'єднання   співвласників   житла   та   допоміжних  приміщень  у гуртожитку  відповідно   до   Закону   України   "Про   об'єднання співвласників багатоквартирного   будинку"  та  з урахуванням особливостей цього Закону. 
     Між таким  об'єднанням  та  кожним  співвласником   жилих   і допоміжних  приміщень  у  гуртожитку укладається угода про спільне володіння гуртожитком і участь у витратах на його утримання. 
     Між таким об'єднанням  та  кожним  співкористувачем  жилих  і допоміжних  приміщень  у  гуртожитку укладається угода про спільне користування гуртожитком і участь у витратах на його утримання; 
     12) користування  закріпленою   за   гуртожитками,   на   які поширюється    дія    цього   Закону,   прибудинковою   територією здійснюється  в  порядку  та  на  умовах,  передбачених  Земельним кодексом України.
Приватизація житла у гуртожитку
     Громадяни,  на яких  поширюється  дія   Закону,  які проживають  у  гуртожитках,  що  є  об'єктами  права  державної чи комунальної власності, мають право на приватизацію займаного житла у вигляді окремої кімнати (кількох кімнат, жилих блоків, секцій). 
     Приватизація жилих приміщень (кімнат, жилих блоків, секцій) у гуртожитках,  що  є  об'єктами  права  державної  чи   комунальної власності,   здійснюється   відповідно   до  Закону  України  "Про приватизацію державного житлового фонду" та  прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей, визначених Законом. 
     Громадяни,  які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств,  установ,  організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації,  набувають право  на  приватизацію займаних  жилих  приміщень  після  передачі  таких  гуртожитків  у комунальну власність та за умови,  що вони фактично  проживають  у таких  гуртожитках  правомірно  і  тривалий  час  (не  менше п'яти років). 
    Використання жилих приміщень (кімнат) у гуртожитках, переданих у власність територіальних громад має свої особливості:
     1) передача  та  прийняття  гуртожитків,   що   є   об'єктами державної    власності,    у   власність   територіальних   громад здійснюється відповідно до Закону України "Про  передачу  об'єктів права державної  та  комунальної  власності"  та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; 
     2) передача гуртожитків (як цілісних майнових  комплексів)  у власність територіальних громад здійснюється за рішенням законного власника гуртожитку (чи  уповноваженої  власником  особи)  або  за рішенням суду; 
     3) прийняття  гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність  територіальної   громади   здійснюється   за   рішенням відповідної  місцевої  ради  (або  за  рішенням виконавчого органу місцевої ради з наступним затвердженням цією радою); 
     4) передача гуртожитків,  що є об'єктами приватної власності, у  власність  територіальних  громад  здійснюється  на  договірних умовах відповідно до чинного законодавства; 
     5) після  прийняття  гуртожитку  у  власність  територіальної громади згідно з Законом місцева рада приймає на сесії в межах своєї  компетенції  відповідне  рішення   щодо   подальшого   його використання, а саме: 
     а) залишити цілісний майновий комплекс у статусі "гуртожиток" та дозволити приватизацію його жилих і нежилих приміщень.  У цьому випадку  здійснюється  приватизація  жилих та допоміжних приміщень гуртожитку його законними мешканцями згідно з Законом; 
     б) надати цілісному  майновому  комплексу  статус  "соціальне житло" та не дозволяти приватизацію його жилих приміщень.  У цьому випадку приватизація жилих та допоміжних приміщень  гуртожитку  не здійснюється   (у  тому  числі  й  у  випадках,  передбачених  Законом),  а колишнім законним мешканцям гуртожитку, за їх згодою, надається відповідне соціальне або інше житло; 
     в) перепрофілювати  гуртожиток  та  використовувати  цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку за іншим  призначенням.  У цьому  випадку  місцева  рада  приймає  окремо  відповідне рішення згідно з чинним законодавством та виходячи з власних  можливостей, а   колишнім   мешканцям  колишнього  гуртожитку,  за  їх  згодою, надається відповідне соціальне або інше житло; 
     г) знести цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку та дозволити будівництво соціального житла. У цьому випадку особи, на яких поширюється дія Закону,  підлягають переселенню в  інше придатне   для  проживання  людей  житло,  що  належить  на  праві власності або на праві користування відповідній місцевій раді; 
     ґ) знести колишній гуртожиток (відповідний цілісний  майновий комплекс)  та  вивільнити земельну ділянку з наступним її продажем на аукціоні.  У цьому випадку особи, на яких поширюється дія Закону,  підлягають  переселенню  в  інше  придатне для проживання людей  житло,  що  належить  на  праві  власності  або  на   праві користування  відповідній  місцевій  раді.  Таким  особам,  за  їх згодою,  виконавчим органом місцевої ради може бути видана грошова компенсація  за  взяття ними (їх сім'ями) житла в оренду на певний строк (але  не  більше  одного  року).  Розмір  і  порядок  видачі зазначеної  компенсації  визначає  кожна  місцева  рада самостійно відповідно до вимог чинного законодавства та виходячи  із  власних можливостей; 
     6) передача жилих приміщень (кімнат) у гуртожитках державного житлового фонду у власність громадян відповідно  до Закону проводиться  виключно  на  підставі  рішення  відповідної місцевої ради; 
     7) приватизація жилих приміщень  у  гуртожитках  здійснюється шляхом: 
     а) безоплатної їх передачі громадянам з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної  площі  на  наймача  і  кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; 
     б) продажу   надлишків   загальної   площі   жилих  приміщень громадянам України, які мешкають у них; 
     8) для   приватизації   жилих   приміщень    у    гуртожитках використовуються  приватизаційні  папери - житлові чеки в порядку, передбаченому  Законом  України   "Про   приватизацію   державного житлового фонду"  з урахуванням залишкової вартості жилих приміщень, що приватизуються. 
    Громадяни,  які  приватизували  жиле  приміщення (кімната, кімнати,  жилий блок) у гуртожитках відповідно  до Закону, набувають   права  співвласників  допоміжних (нежилих)  приміщень загального користування у цьому ж гуртожитку  в  дольових  частках відповідно  до  площі  приватизованої  ними жилої площі.  Це право настає в  день  видачі  свідоцтва  про  приватизацію  громадянином кімнати  (кімнат)  у  гуртожитку  та  набуття  права  власності на допоміжні приміщення в цьому гуртожитку і  додаткового  оформлення не потребує. 
    Дане свідоцтво підлягає реєстрації  в  органах  приватизації  та  бюро  технічної 
інвентаризації, але не потребує нотаріального посвідчення.
    За виготовлення  бланків  таких  свідоцтв  та  за  їх  видачу справляється плата у  розмірі  та  в  порядку,  що  затверджується 
Кабінетом Міністрів України.
    Приватизація  допоміжних  приміщень у гуртожитках,  на які поширюється  дія  Закону,  окремо  від  приватизації  жилих приміщень у такому гуртожитку забороняється. 
    Власники   жилих   приміщень   (кімнат,  жилих  блоків)  у гуртожитку  як   співвласники   допоміжних   (нежилих)   приміщень загального  користування  в  гуртожитку зобов'язані створити умови для  безперешкодного   користування   усіма   місцями   загального користування у гуртожитку іншим мешканцям гуртожитку (у тому числі тим,  які не приватизували кімнати у  цьому  гуртожитку,  а  також 
іншим  особам,  які  на законних підставах проживають у гуртожитку або забезпечують його обслуговування).
     З метою ефективного  використання  спільного  неподільного майна  гуртожитку  громадяни,  які  є власниками відповідних жилих приміщень  (кімнат)   та   співвласниками   допоміжних   (нежилих) приміщень (місць загального користування) у гуртожитку,  укладають угоди з власником  гуртожитку  (в  особі  уповноваженої  власником особи  або  управителя)  про  спільне  володіння  та  користування неподільним та загальним майном гуртожитку (як цілісного житлового комплексу)  із  зазначенням  дольової  участі  кожного власника та співвласника у витратах на утримання гуртожитку  та  прибудинкової території   відповідно   до  типової  угоди, що затверджується Кабінетом Міністрів України. 

    Типовий   договір   про   спільне   володіння   та користування  неподільним  і  загальним  майном   гуртожитку затверджений постановою Кабінету Міністрів України                    від 8 квітня 2009 р. N 326 «Про затвердження Типового договору про спільне володіння та користування неподільним і загальним майном гуртожитку».

    У гуртожитку,  в якому приватизовано два та  більше  жилих приміщень  (кімнат,  жилих  блоків)  від загальної кількості жилих приміщень  (кімнат,  жилих  блоків)  у  ньому,  для   забезпечення ефективного   використання  приватизованих  кімнат  та  управління неподільним та загальним майном гуртожитку (як цілісного майнового 
комплексу)   власники   кімнат  мають  право  створити  об'єднання співвласників гуртожитку.
     Об'єднання  співвласників   гуртожитку   набуває   статусу юридичної особи та стає балансоутримувачем гуртожитку як цілісного об'єкта нерухомого майна з моменту його офіційної реєстрації. 
     Утворення,   діяльність,   реорганізація   та   ліквідація об'єднання  співвласників  гуртожитку  здійснюється  відповідно до Закону України  "Про  об'єднання  співвласників  багатоквартирного будинку" з урахуванням особливостей,  передбачених Законом. 
Отримання соціального житла
    Громадяни,  на  яких поширюється дія Закону,  які на законних підставах зареєстровані та тривалий час (не менш як п'ять років)   проживають  у  гуртожитках,  віднесених  до  недержавного житлового  фонду  (які  перебувають  у  власності  чи  у   повному господарському   віданні   відповідних  державних  чи  комунальних підприємств,  установ,  організацій,  а   також   підприємств   та організацій,   утворених  шляхом  корпоратизації  чи  приватизації колишніх державних підприємств, крім тих організацій, які створено органами  державної  влади,  органами місцевого самоврядування для управління  житловим  фондом)  та   призначених   для   проживання працівників (членів їх сімей),  які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло,  у разі, коли такі гуртожитки не  передаються  їх  власниками у власність територіальних громад, мають  право  подальшого  проживання  в   таких   гуртожитках   до розв'язання їх житлової проблеми. 
    Для  сприяння  таким  громадянам у розв'язанні їх житлової проблеми   вони   беруться   відповідними   місцевими   радами   в установленому  порядку  на  квартирний  облік  для  надання їм (їх сім'ям) соціального житла на загальних підставах. 
   Взяття  на  квартирний  облік  та   надання   відповідним громадянам  соціального  житла  здійснюється тим органом місцевого самоврядування,  який представляє інтереси територіальної громади, на   території   якої   розташовано   гуртожиток,   в  якому  вони зареєстровані та проживають. 
    Виконавчий орган відповідної  місцевої  ради  на  підставі рішення  ради  про надання соціального житла мешканцям гуртожитку, на яких поширюється  дія  Закону,  видає  згідно  з  чинним законодавством  ордери,  які  є  єдиною  підставою  для вселення у надане соціальне житло. 
    Кожний повнолітній і дієздатний  громадянин,  який  раніше мешкав   у  гуртожитку  та  отримав  відповідно  до Закону соціальне житло,  перед  вселенням  у  надане  йому  (його  сім'ї) соціальне  житло  зобов'язаний  укласти  договір  про найом такого житла. 
    Договір про найом соціального житла,  що  надається  колишнім мешканцям  гуртожитку,  розробляють  виконавчі  органи відповідних місцевих рад згідно з  Типовим  договором  про  найом  соціального житла, що затверджується Кабінетом Міністрів України.      Договір про  найом  соціального  житла  з  колишнім мешканцем гуртожитку може бути розірваний на вимогу наймача. 
    На вимогу наймодавця договір про найом соціального житла може бути розірваний лише за рішенням суду. 

                
Особливості статусу гуртожитків,
              в яких можуть бути приватизовані жилі
          та нежилі приміщення. технічні та інші вимоги
                       до таких гуртожитків
    Статус гуртожитків,  на  які  поширюється  дія  Закону, після  прийняття  відповідною  місцевою  радою  рішення   про   їх приватизацію   або   про  надання  їм  статусу  житла  соціального призначення не може бути змінено, крім випадку визнання гуртожитку 
(як  цілісного майнового комплексу або його відокремленої частини) аварійним  чи  непридатним  для  проживання  людей.
     Гуртожиток (як   цілісний  майновий  комплекс  або  всі  його відокремлені  частини)  відповідно   до  Закону   повинен відповідати   архітектурно-планувальним,   технічним   нормам   та санітарно-гігієнічним вимогам,  встановленим актами  законодавства та  технічними  нормативами для такого типу житла,  бути придатним для проживання в  ньому  людей  і  використовуватися  виключно  за призначенням. 
    Утримання  гуртожитку  як  цілісного  майнового  комплексу та прибудинкових   територій   здійснюється   відповідно   до  Правил користування  приміщеннями  житлових  будинків та гуртожитків.
    Загальні   питання   виділення,   надання,    використання земельних  ділянок,  на яких розташовано гуртожитки,  у тому числі ті,  на  які  поширюється  дія  Закону,  та   прибудинкових територій  навколо  гуртожитків  визначаються  Земельним  кодексом 
України та іншими актами земельного законодавства.
    Спеціальні питання використання земельних ділянок, на яких розташовано  гуртожитки,  на які поширюється дія Закону,  та прибудинкових територій навколо них визначаються Законом. 
    Власником   земельної   ділянки,   на   якій   розташовано гуртожиток, на який поширюється дія цього Закону, та прибудинкової території навколо нього,  а також  на  якій  розташовано  колишній гуртожиток (як цілісний майновий комплекс) після прийняття рішення про його приватизацію згідно з цим Законом  чи  про  надання  йому статусу   житла   соціального   призначення,  є (а  у  відповідних випадках - стає,  залишається) згідно із земельним  законодавством відповідна   територіальна  громада  в особі  місцевої  ради,  що представляє її інтереси. 
    Зміна цільового призначення  земельної  ділянки,  на  якій розташовано  гуртожиток  (майновий комплекс),  на який поширюється дія Закону,  та  прибудинкової  території  навколо   нього забороняється, крім випадків, передбачених Законом. 
      Гуртожитки,  не віднесені до державного житлового фонду, у тому числі ті, що перебувають у власності господарюючих суб'єктів, утворених  у  результаті  корпоратизації  чи приватизації колишніх державних та комунальних підприємств, а також ті, що знаходяться у повному   господарському   віданні   або  оперативному  управлінні державних,  комунальних підприємств,  установ,  організацій  (крім 
тих,  що  створено  органами  державної влади,  органами місцевого самоврядування для утримання  житлового  фонду)  можуть  підлягати передачі  у  власність  відповідних територіальних громад згідно з Законом.
    Рішення  щодо  передачі  (або  про  відмову  в   передачі) гуртожитку  у власність відповідній територіальній громаді приймає власник гуртожитку  (або  уповноважена  ним  особа  чи  визначений статутом   утвореної  власником  гуртожитку  організації  керівний 
орган) або суд  за  поданням  місцевої  ради,  на  території  якої знаходиться гуртожиток.
    Рішення   щодо  прийняття  гуртожитку  від  приватного  чи колективного  власника  у  власність  відповідної   територіальної громади приймається на сесії тієї місцевої ради, що представляє її інтереси та на території якої розташовано гуртожиток. 
    Передача гуртожитків  територіальним  громадам  здійснюється  на компенсаційній 
основі  відповідно  до  порядку,   що   затверджується   Кабінетом Міністрів України.
Заборона виселення, переселення 
та відселення мешканців гуртожитків
     Забороняється   виселення,   переселення   та   відселення мешканців гуртожитків  без 
попереднього  надання їм (їх сім'ям) іншого житла,  придатного для постійного проживання людей,  крім випадків визнання  гуртожитку таким,  що перебуває в аварійному стані або в стані,  непридатному для проживання людей.
     Рішення  про  визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання людей приймається  виконавчим  органом  відповідної місцевої  ради  на  підставі  обстеження  в  установленому  чинним законодавством  порядку  стану  гуртожитку  (цілісного   майнового комплексу чи його відокремленої частини) з наступним затвердженням 
сесією цієї ради.
   Усім  мешканцям   гуртожитку,   визнаного   аварійним   чи непридатним для проживання людей,  терміново  надається  інше,  придатне   для тимчасового   проживання   людей   житло   тим  органом  місцевого самоврядування,  який представляє інтереси територіальної громади, на території якої розміщено такий гуртожиток. 
    Громадяни,  які  можуть бути виселені,  відселені  чи  переселені   у   зв'язку   з   визнанням гуртожитку,  в якому вони проживають, аварійним чи непридатним для 
проживання людей, мають право на взяття на квартирний облік громадян, які потребують
надання їм (їх  сім'ям)  соціального  житла.  Рішення  про  взяття зазначених осіб на квартирний облік приймається виконавчим органом відповідної місцевої  ради  одночасно  з  прийняттям  рішення  про відселення  (виселення,  переселення) з аварійного чи непридатного для проживання гуртожитку.                          
Громадський контроль у сфері розподілу житла у гуртожитках, утримання гуртожитків та прибудинкових територій 

    Громадський контроль за розподілом та утриманням житла у гуртожитках здійснюється відповідною наглядовою радою. 
    Така наглядова   рада    створюється    виконавчим    органом відповідної  місцевої  ради  та  формується  за  принципом рівного представництва від виконавчого  органу  місцевого  самоврядування, який  веде  облік  мешканців  гуртожитків  і здійснює надання  соціального  житла,  громадських організацій  (у  статутній  діяльності  яких  передбачено сприяння громадянам, які проживають у гуртожитках та потребують соціального захисту,  вирішення  їх  житлових  питань),  представників органів самоорганізації  населення,  у  разі   їх   створення   мешканцями гуртожитків    відповідно    до   Закону   України   "Про   органи самоорганізації населення", та   представників підприємств,   установ,   організацій  різних  форм  власності  (у власності,  управлінні чи користуванні яких знаходяться відповідні гуртожитки). 
    Громадський контроль за цільовим використанням гуртожитків як цілісних   майнових   комплексів   (усіх  його  жилих  та  нежилих приміщень) та  земельних  ділянок,  необхідних  для  їх  утримання (відповідних прибудинкових територій), мають право здійснювати всі його законні повнолітні та дієздатні мешканці  (їх  представники), 
об'єднання  співвласників  жилих  та нежилих приміщень гуртожитку, власники  гуртожитку  (уповноважені  ними   особи),   представники заінтересованих підприємств,  установ,  організацій,  представники органів  державної  влади  та  органів  місцевого самоврядування, представники   потенційних   інвесторів,   а   також  представники громадськості.
     Порядок формування   та   діяльності   наглядової   ради   за розподілом і утриманням житла у гуртожитках  та  за  використанням гуртожитків  і  прибудинкових територій визначається     Положення про наглядову раду з питань розподілу і утримання житла у гуртожитках та використання гуртожитків і прибудинкових територій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2009 р. N 428 .
 
 Додаток 1

                                                                                        ЗАТВЕРДЖЕНО 
                                                     постановою Кабінету Міністрів України
                                                             від 8 квітня 2009 р. N 326

ТИПОВИЙ ДОГОВІР
              про спільне володіння та користування
            неподільним і загальним майном гуртожитку

________________________________               __________ 20__ р.
 (найменування населеного пункту)

________________________________________________________________,
     (уповноважена власником гуртожитку особа або управитель)

що діє на підставі ______________________________________________
                              (найменування документа)

(далі - власник гуртожитку),  з  однієї  сторони,  і  громадянин
 (громадянка) __________________________________________________,
                       (прізвище, ім'я та по батькові)

 який  (яка)  є  власником  кімнати  (кількох  кімнат, житлового блоку,  секції)   в   гуртожитку,   розташованого   за    адресою

________________________________________________________________,
                (вулиця, номер будинку та кімнати)

на підставі ____________________________________________________,
          (найменування документа, що підтверджує право власності)

 дольова частка якого (якої) в  неподільному  і  загальному  майні  гуртожитку становить _________ кв.  метрів (далі - громадянин), з другої сторони, уклали цей договір про нижченаведене.

Предмет договору

     1. Створення умов для  спільного  володіння  та  користування неподільним  і  загальним майном гуртожитку як цілісного житлового комплексу,  яке складається з допоміжних приміщень, конструктивних елементів,  технічного  обладнання  будинку,  що забезпечують його належне функціонування (далі - майно гуртожитку).

Права та обов'язки сторін

     2. Власник гуртожитку зобов'язаний:

     організовувати належну  експлуатацію   та   утримання   майна гуртожитку;

     забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки;

     вживати заходів до збереження майна гуртожитку,  не допускати безгосподарного користування ним, установлювати графік чергування, прибирання, ремонту;

     створювати умови  для безперешкодного користування мешканцями гуртожитку місцями загального користування,  які належать до майна гуртожитку.

     3. Громадянин зобов'язаний:

     використовувати майно гуртожитку виключно за призначенням;

     брати участь у  витратах,  пов'язаних з утриманням майна гуртожитку і прибудинкової території відповідно до своєї  дольової частки у майні гуртожитку;

     не порушувати  прав  інших  мешканців  гуртожитку  на спільне володіння та користування майном гуртожитку;

     створювати умови для безперешкодного користування іншими мешканцями гуртожитку усіма місцями загального користування;

     не захаращувати сходові клітки,  коридори, колясочні, ліфтові шахти, горища,   підвали  та    інші    допоміжні    приміщення гуртожитку, підтримувати чистоту і порядок у гуртожитку;

     відшкодовувати власникові гуртожитку збитки, завдані з власної вини майну гуртожитку  внаслідок  невиконання  умов  цього договору.

     4. Власник гуртожитку має право:

     вимагати від  громадянина  виконання  умов  цього договору та дотримання вимог   нормативно-правових  актів у  сфері житлово-комунальних послуг, пожежної безпеки,  санітарних норм і правил;

     на відшкодування збитків, завданих майну гуртожитку внаслідок невиконання умов цього договору;

     у разі   відмови   громадянина   брати   участь  у  витратах, пов'язаних  з  утриманням  гуртожитку  і  прибудинкової  території відповідно до його дольової частки у майні гуртожитку, власник має право звернутися до суду для  відшкодування  зазначених  витрат  у судовому порядку.

     5. Громадянин має право:

     володіти та користуватися майном гуртожитку;

     на відшкодування збитків, завданих його дольовій частці у майні гуртожитку внаслідок невиконання умов цього договору;

     вимагати від власника гуртожитку належного виконання покладених на нього обов'язків щодо створення умов для спільного володіння та користування майном гуртожитку.

Відповідальність сторін

     6. Власник гуртожитку та громадянин  у  разі  порушення  умов цього договору несуть відповідальність згідно із законодавством.

     7. Сторони звільняються від відповідальності за цим договором у разі настання дії непереборної сили,  дії надзвичайних  ситуацій техногенного   та   природного   або  екологічного  характеру,  що унеможливлює виконання умов цього договору.

     У разі  виникнення  таких  обставин  кожна  сторона   повинна повідомити  в  семиденний строк з дня їх виникнення іншу сторону у письмовій формі.

Строк дії цього договору та інші умови

     8. Цей договір укладено на ____ сторінках у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу. Один з примірників зберігається у власника гуртожитку, другий - у громадянина.

     9. Цей договір набирає чинності з моменту його  підписання  і діє до ___ _______ 20__ року.

     10. Договір вважається таким,  що продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін письмово  не  заявить про розірвання договору або його перегляд.

     11. Цей договір може бути розірвано достроково у разі:

     переходу права власності на кімнату (кілька кімнат,  житловий блок, секцію) до іншої особи;

     невиконання сторонами умов цього договору.

     12. Спори, що виникають між сторонами під час виконання цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів або в судовому порядку.

 

    Уповноважена власником       Громадянин ____________________
гуртожитку особа або управитель      (прізвище, ім'я та по батькові,

________________________________  ______________________________
(прізвище, ім'я та по батькові)                     місце проживання

                                                                                               ______________________________
                                                                                                              серія, номер паспорта,

_____________________________                     ким і коли виданий)

      _____________________                                 ____________________ 
       (підпис)                                                              (підпис)

 

 
 

  Данилюк Степан Іванович

Начальник управління

ДЕКЛАРАЦІЇ керівництва Головного управління юстиції у Рівненській області  за 2013